«Для наших студентів в Європі відкриті всі можливості». Інтерв’ю із засновницею освітньої агенції Мирославою Максимович

Фото: Ужгород24

Освіта за кордоном завжди була популярною, але, напевно, за останні роки кількість запитів від бажаючих б’ють рекорди. Про можливості і особливості підбору країни, вибір навчального закладу, нюанси роботи з консультантом в сфері освіти за кордоном – відповіді на ці актуальні питання й багато інших в нашій розмові з засновницею агенції «MAX Europe Study – навчання в Європі» Мирославою Максимович.

Наразі освіта за кордоном і справді доволі популярна опція в житті українців. Якість освіти, безпека та багато інших факторів привертають увагу батьків та й, власне, самих дітей. Але з чого починати, які робити перші кроки і до кого звертатися – відповіді на ці питання майже ціла наука для бажаючих. Редакція Ужгород24 звернулась до Мирослави Максимович, засновниці профільної агенції, яка надає послуги в сфері… Мирослава, продовжіть правильно фразу.

Я засновниця освітньої агенції, яка допомагає вступати в найкращі університети Європи. На даний момент ми співпрацюємо з університетами Австрії, Чехії, Словаччини та Польщі. І наша робота полягає в тому, щоб допомогти вступити в університети, подати та правильно підготувати всі документи, обрати країну та, власне, університет та спеціальність. Ми забезпечуємо повністю супровід абітурієнта від самого початку, а саме:  від складання та подання  документів, до отримання підтвердження  про  зарахування в університет. А далі ми зустрічаємо вже студентів в обраній країні, проводимо в університет, допомагаємо відкрити там картку, оформити студентську візу, допомагаємо по всіх побутових питаннях: стосовно заселення, того, де що знаходиться в місті тощо. Той, хто вступає за кордон із нами, можуть бути спокійними, адже ми буквально «за руку» проходимо разом із студентом всі етапи, щоб адаптація до умов нової країни відбулась максимально комфортно.

Тобто ви надаєте такий собі повний комплекс? Не просто підбір навчального закладу та подача документів, а й подальший супровід вже студентів?

Так-так. Я сама – мама, і дивлюся на цей процес (вступу – ред.) як мама, і розумію, як би мені хотілося, щоб моїй дитині було добре. І тут справа не лише в подачі документів, хоча й це ще той квест, під час проходження якого всі зусилля спрямовані на гарантований вступ. Саме тому ми подаємося мінімум в два університети, на різні спеціальності, аби дитина гарантовано вступила та навчалася. Бо знову ж таки, я – як мама, розумію, наскільки це важливо і для батьків, і для дітей.

А далі я, як мама, прагну максимального комфорту для своєї дитини. І якщо я не маю можливості поїхати з нею разом, я маю бути впевненою в тому, що її на місці зустрінуть, з усім ознайомлять, максимально адаптують.

Мова йде  лише про вищу освіту?

Ми допомагаємо вступати і в коледжі – після 9 класу. Це дуже актуальне питання на сьогодні, і дуже багато учнів саме після 9 класу вступають через нас в цьому році. Але в цьому випадку є свої нюанси, найскладніший з яких – . психологічний аспект. Адже самий головний критерій при прийнятті рішення вступати після 9-го чи після 11-го класів – це бажання і готовність дитини. Тому що не всі готові вступати після 9-го класу. Знову ж таки, особистий приклад: мій молодший син зараз навчається у 8 класі, і він мені каже: «мама, я не буду вступати після 9-го, а лиш після 11-го». І я поважаю це рішення. І в ситуаціях, коли батьки говорять, що хотіли б «вступати» дитину в коледж, я питаю, а чого хоче сама ваша дитина. Бо це, напевно, найголовніше у цьому випадку.

Бувають випадки, коли є лиш запит батьків, але дитина насправді не хоче навчатись за кордоном?

Дуже рідко. І я у процесі консультування проводжу роботу, і ми допомагаємо цим дітям поступити, але вже після 11 класу, по готовності. Я за те, щоб це було про готовність дитини – і це найперше і найголовніше.

Тобто найголовніше – бажання дитини. Але напевно бувають і такі одинадцятикласники, які в своєму віці не знають, чого хочуть?

У нас при консультуванні? Я багато сама проводжу консультацій, адже мені важливо бути в контакті…

При консультуванні, фіксуючи таку невизначеність, ми допомагаємо підготуватись та визначитись дитині у разі необхідності. Наприклад, якщо дитина вагається, в нас є освітні тури, в рамках яких можна поїхати в університети, в міста, країни. До речі, нещодавно наші клієнти, які вагалися взагалі чи поступати і куди саме, вже  на зворотній дорозі з освітнього туру визначились: син сказав мамі, що бажає починати вчити словацьку мову, адже планує готуватися та поступати в Словаччину. Такий варіант, напевно, і є  найкращим.

За який час необхідно починати підготовку? За рік, за два, за три…?

Починати бажано заздалегідь. Але в кожному випадку – індивідуальний підхід і по часу, і по підготовці. Тут важливо консультуватись, аби розуміти ситуацію, і не гаяти час.

Спочатку необхідно обрати країну, далі вже вивчати відповідну мову… До речі, порада номер один: з перших класів вивчати англійську мову, а потім вже підключати мову країни, в яку ви хочете поступати. Я би рекомендувала це робити за 2-3 роки мінімум. Звичайно, бувають випадки, коли ми і за рік готуємось. Але якщо дитина зараз закінчує 10 клас, то треба вже обирати країну та вчити мову.

Англійська все-ж-таки є універсальним варіантом?

Так, навчання на англійській мові є завжди.

З яким запитом найчастіше звертаються або з якою готовністю приходять батьки та діти: просто «хочу за кордон» чи «хочу конкретно в цю країну»? Чи «хочу конкретну спеціальність»?

Теж дуже індивідуально. Все залежить, напевно, від готовності батьків і того, коли вони починають про це думати. Є батьки, які вже з першого класу думають над тим, де дитина може вчитися. І вони поступово до цього готуються. І на мою думку, це дуже правильно: заздалегідь, за багато років визначитися, яка країна найбільш комфортна як для батьків, так і для дитини. Я особисто зі своїм сином їздила та показувала йому університети Австрії, Словаччини, а зараз в нього мовні канікули в Чехії. Я вважаю, що вже в старшій школі потрібно, щоб і дитина зрозуміла, що саме їй підходить.

І тут друга важлива порада – необхідно подорожувати з дітьми, тобто готуватися до студентського життя за кордоном заздалегідь.

Повертаючись до питання, батьки приходять з дітьми і є різні випадки. Є, наприклад, такі, які знають точно, хочуть поступати, наприклад, в Австрію на певну спеціальність на англійській мові. А є такі, які вагаються, і багато чого починається з того, що ми в агенції визначаємо, в якій країні ви б бачили своє навчання. І тоді ми робимо порівняльний аналіз – де і які умови вступу, яка вартість самого навчання, який бюджет іде на студента тощо. Але в будь-якому випадку треба розуміти, що в будь-якій європейській країні дуже висока якість освіти.

А наші діти з їх багажем знань після школи – як вони у порівнянні з європейськими дітками?

По знаннях ми на приблизно однаковому рівні. Єдиний є нюанс в тому, що системи освіти в Європі, за кордоном і в Україні відрізняються. Діти там навчаються 12-13 років у школі, у нас 11 – і ми просто по віку іноді поступаємось європейцям. Наші діти набагато молодші приходять в університет. Буває й таке, що українським дітям щойно 16 або 17 виповнилось, а їхні європейські сокурсники мають вік 18-19 років. Але тут є плюс для нас: скоріше вступлять і розпочнуть навчання – скоріше закінчать і стануть успішними людьми.

Але наші зараз теж будуть вже 12 навчатися…

І це нормально. Ті, хто поступає у 18 років – більш психологічно готовніші. Цей один рік в такому юнацькому віці має дуже велике значення. Як в маленькому віці рік має значення, так і в цьому випадку. Один наш студент, який навчається в Кошице, сказав мені, що він рік тому і він зараз – дві різні людини.

Скажіть, коли ви підбираєте країну, вуз, спеціальність – якісь базові профорієнтаційні заходи проводите?

Якщо казати про професійний висновок профорієнтатора – так, ми співпрацюємо з відповідними фахівцями. У нас є хороші спеціалісти, які добре займаються своєю справою.

Але на етапі мого першого спілкування з батьками та дитиною мені достатньо моєї психологічної освіти, аби спрямувати дитину до певної спеціальності або спеціальностей. Ми десь аналогічно орієнтуємось: гуманітарний чи економічний напрямок, творчий чи медичний тощо.

Які спеціальності популярні зараз? Розумію, що вони постійно міняються, але все-ж-таки якійсь топ-перелік є?

Хлопці на 80 % – IT-сфера, дівчата частіше вступають на перекладацькі спеціальності, лінгвістику, психологію, логістику, архітектурний напрямок.

Які країни найпопулярніші?

Якщо дивитись по нашій компанії, більшість наших закарпатських дітей вступають до Словаччини, тому що це територіально близько. До речі, за цим принципом і я, в свій час, в минулому році зробила з дитиною такий вибір. І моя донька наразі навчається в Словаччині на спеціальності «бізнес менеджемент і маркетинг», їй дуже подобається. Хоча з моєю донькою ситуація має романтичне продовження: ми якійсь час жили в Італії, і вона там зустріла кохання. І, відповідно, зараз вона хоче навчатися в Італії. Але там є свої нюанси, своя система освіти. В Італії не можна вступити після 11 класу, і таких країн, до речі, є достатньо. В кожній країні є свої умови та критерії вступу. Тому й ми тоді відразу обрали Словаччину, бо можна було вступити після 11 класу. Вона успішно здала співбесіду, вступила в Словаччину. А в цьому році ми подаємось і вступаємо вже в Італію.

А перевестись між країнами…?

Не можна, бо в Італії ти можеш вступати лише після 1 курсу університету. У них там окрема своя система освіти.

Як ви визначаєте, чи може вступити дитина саме в цей навчальний заклад? Чи пропонуєте якісь альтернативи?

До кожної дитини підходимо індивідуально, проводимо співбесіду з дитиною та батьками, дивимось її оцінки та успішність, наскільки готова здавати іспити, адже кожний університет і кожна спеціальність має різні умови для вступу. На деякі спеціальності можна вступити без іспитів, а на якісь треба іспити. Але, як я вже казала, ми завжди подаємо мінімум на два напрямки. І якщо дитина має якійсь пріоритет, то подаємо обов’язково. Дитина має спробувати свою мрію або бажання. І це моя третя порада – дати можливість дитині реалізувати свої бажання. Хай вона здає іспити, пробує себе. А паралельно, звичайно ж, ми підбираємо ще одну спеціальність, де знаємо, що дитина буде зарахована, де можливо є простіші умови вступу. За роки роботи ми вже розуміємо, де які умови і можливості, і знаємо, як зробити так, щоб дитина гарантовано поступила.

Так, і справді, гарантії вступу дуже важливі… Мирослава, в мене є такі, десь ще радянські, напевно, установки про те, що за кордон вступають або дуже розумні діти, або дуже багаті. Зруйнуйте мені цей стереотип.

Я також дуже багато років жила з таким самим стереотипом та твердженням, що за кордоном навчаються тільки дуже багаті діти. І тоді я навіть не вірила, що може бути безкоштовне навчання в Словаччині або Чехії.

Безкоштовне для українців? В нинішніх умовах?

Ні, навчаються взагалі безкоштовно. І тоді я навіть не вірила, що таке може бути. Але так, навчатися можна безкоштовно. Проживання, харчування та утримання студента не є дорогим, буде десь на рівні з Україною. Але там зовсім інші умови вступу, і є головний для нас пріоритет – безпека. Ми хочемо, аби наші діти навчались в безпечних та комфортних умовах, щоб вони могли подорожувати світом, навчатися і мати по закінченню європейський диплом. А це, в свою чергу, відкриває можливості реалізуватися в будь-якій країні Європи.

Тобто, диплом, отриманий в Словаччині, умовно «працює» на всій території Європи?

Так, його визнають всі країни Європейського Союзу. Наприклад, буває таке, що наші студенти в Братиславі під час навчання вже паралельно працюють в Австрії. Наші студенти отримують студентську візу, яка дає можливість 20 годин на тиждень працювати офіційно. І студенти під час навчання працюють. За наявності поблизу кордону з іншими країнами, вони можуть навчатись в одній, а працювати – в іншій. Та й після закінчення можуть спокійно працювати в Німеччині, Чехії тощо. Але, звичайно ж, тут актуальне питання мови і тієї країни, в якій ти плануєш працювати.

Знову повертаємось до знання мови. Це наскрізне питання всієї нашої розмови – знання мов.

Так, англійська базова має бути. Наразі є можливість навчатись в різних країнах і на англійській мові, але, звичайно, не безкоштовно. В Словаччині – це буде від 2 до 5 тисяч євро в середньому, Австрія – на державних факультетах, до речі, буде найдешевший варіант.

Австрія – найдешевша?

Так, навчання в державних університетах на англійській мові буде коштувати десь 1500 євро на рік. Але зараз, під час війни, наші абітурієнти, як і ті студенти, що вже навчаються в Австрії, не оплачують навчання. В Австрії для громадян Євросоюзу безкоштовне навчання, а українці, наразі в нашій ситуації, прирівнюються до громадян Євросоюзу.

А по рівню побутових витрат?

Якщо порівнювати ціни на житло, то Австрія буде трохи дорожчою в частині утримання студента. Тут треба орієнтуватися від 700 до 1000 євро на місяць: це проживання, харчування. Звичайно, в Австрії зовсім інакший рівень доходів, рівень життя, і, звичайно ж, там студенти підробляють, мають доходи.

Це нормально, коли студенти підробляють в Європі?

Так, однозначно. Єдине, що я завжди раджу студентам – не йти працювати одразу з першого курсу. Спочатку треба адаптуватися в країні, здати сесію, зробити собі добру репутацію в університеті. А працювати ще встигнуть, навіть на перших літніх канікулах.

Ви тримаєте постійний зв’язок з вашими студентами. Є якісь факти, які їх дивували, якісь цікавинки, які для них були дивні в будь-якій країні?

Майбуть найскладніше питання – підібрати житло в іншій країні. І з цим пов’язано багато питань. Бо житло має підходити і по ціні, і відповідати бажанням дитини та батьків, а це ще той квест. Але кожна країна має свої нюанси, в кожній цікаво по-своєму.

Скільки ви років працюєте в цій сфері?

5 років. Ми маємо менеджерів за кордоном – Словаччина, Чехія, Австрія – ті, які там безпосередньо супроводжують кураторів. Ми ж не тільки тут працюємо, а наша вся основна робота – там, де є наші студенти. Особливо в цей початковий період, коли вони тільки поступили, адаптуються, ми їм потрібні. Взагалі, наша робота – це такий великий айсберг, де клієнти спочатку бачать лише верхівку.

Тобто якщо ви допомогли дитині поступити, вона навчається за кордоном і в неї виникли якісь питання, то вона може звернутися до вашого представника? Це як адвокат на місці?

Так, однозначно. До речі, днями супроводжуємо наших студентів на іспити в Братиславу в коледж. Ми ведемо постійну комунікацію і з студентами, і з батьками. Ми допомагаємо вирішувати питання, але треба розуміти, що в Європі не можливо щось «порєшать» звичним для декого способом. І це дуже правильно. Ми надаємо такий екологічний супровід.

У вас велика команда?

Так, достатньо велика. В нас є менеджери, які приймають заявки та спілкуються тут, є наші представники в різних містах різних країн. Тобто маємо кураторів, які є на місці, і вже по потребі контактують із студентами. Десь маємо особистих кураторів, десь працюємо через партнерські організації, договори. Працюємо з тими партнерами, яким я би могла доручити своїх дітей. Всі наші студенти для мене майже як власні діти. Може тому, що я мама підлітків, я їх розумію, і розумію, що відчувають і за що переживають батьки.

Географія ваших замовників?

Наші клієнти – з усієї України. Ми маємо абітурієнтів і студентів і з Харкова, і з Дніпра, Кривого Рогу, Києва і далі – на захід. Ми працюємо дистанційно з усіма областями.

Давайте зробимо коротке резюме: починати треба за 2-3 роки, обов’язково вчити англійську…

Так, англійська завжди була і є універсальною мовою. А вже ближче до вступу я раджу вчити мову країни, куди майбутній студент збирається вступати. Далі, іще одна порада –  вчити математику. Ось, наприклад, якщо казати про 9 клас, то в Словаччині або Чехії після 9 класу для всіх є іспити з мови та математики. В цьому випадку математика теж потрібна. Я б рекомендувала вчити мову, консультуватись з експертами з вибору країни… І ще раз повторюсь, але прошу це підкреслити – дуже важливо, щоб діти їздили за кордон ДО вступу. Щоб не було такого, що студент вступає, і це він перший раз їде за кодон. В нас є такі випадки. Наприклад, в Словаччину можна поступити без іспитів. Тобто, ми подали документи, студента зарахували, і вже у вересні він їде на навчання. І були студенти, які перший раз в житті приїхали за кордон. Для них це шок і стрес. Тому я дуже рекомендую вже зараз в процесі – їздіть, по можливості, за кордон. Потім ми радимо приїхати за тиждень – два перед навчанням, щоб в студентів був час адаптуватися, щоб куратор все показав.

Які основні проблеми, з якими стикаються наші студенти за кордоном?

Для цього ми і є, щоб не було проблем (посміхається). Щоб, по суті, взяти за руку і показати, де студент буде навчатися, де проживати, які документи необхідно заповнити і куди подати.

Як няня за кордоном…

Ну десь так і є. Якщо дитина вперше приїхала в країну, в місто, уявіть, як це складно. Потрібна підтримка. І ми йдемо в університет, щоб все підтвердити; їдемо на вокзал, щоб зробити проїзний квиток; ми супроводжуємо в місті та робимо сім-карту, вирішуємо всі побутові питання.

Дзвонять вам постійно? Ви на зв’язку 24/7?

Завжди на зв’язку наші куратори. І вони там на місці. За ці роки в нас ексцесів не було. Це означає, що кожний вчасно і якісно на кожній ділянці роботи виконав свою функцію.

Були випадки, що поїхав студент, і зрозумів, що це не його країна або спеціальність?

Були. І я вважаю, що це нормально. До речі хочу сказати, що в Європі навіть до цього зовсім інакше ставляться. Буває таке, що наші діти вступають, і за європейськими мірками вони доволі малі, а за рік чи півроку вони розуміють, що це не їхня спеціальність і вони хотіли б щось інше – нічого страшного, вони можуть взяти і … вступити ще раз. Я на попередній консультації батькам пояснюю, що нічого такого особливого в такому випадку немає.

Є такі випадки, але звичайно не масові. І тут головне позиція батьків, які не мають дивитися на це так страшно.

Ваша порада батькам, які розглядають питання освіти за кордоном.

Готуватися треба заздалегідь. Чим раніше, тим краще.

Також, необхідно враховувати, що вступна система в Європі дуже відрізняється від української: якщо в Україні ми вступаємо до ВНЗ тоді, коли маємо на руках атестат, чи про неповну середню чи про середню освіту в липні-серпні, то зазвичай в Європі це відбувається за рік напередодні. Вступна кампанія в деякі навчальні заклади розпочинається вже у вересні. Тобто дитина лиш пішла у вересні в 11 клас, а вже йде прийом документів на деякі спеціальності.

У вересні – за рік ДО закінчення школи?

Так. Тому дуже важливо врахувати, що прийом документів починається, наприклад, в Чехії, вже з грудня. Цього року в лютому ми вже мали зарахування в університети. Вже зараз ми маємо багато студентів, давно зарахованих в європейські університети. І не треба чекати закінчення 11 класу.

Зосереджу увагу батьків на тому, що якщо дитина зараз закінчує 10 клас, то треба вже зараз визначитись, куди подавати документи, вчити мову. Бо деколи буває пізно. Зараз уже є університети, які припинили набір, бо вони приймали або до 28 лютого, або до 31 березня. До речі, коледжі так само. Прийом документів іде до березня місяця, в Чехії до 15 березня, в Словаччині – до 30 березня. Можливо в кінці травня відкриють друге коло, але краще не стрибати в останній вагон в цьому питанні. Так само і Австрія – коледж до кінця лютого місяця. І наші студенти, які вступали в коледж в Австрії, вже зараховані давно. Тобто ті, хто планують поступати, треба розпочинати роботу вже. Там дійсно своя система, і потрібно про то дбати вчасно.

Як це відбувається: наприклад, ми подаємо документи у грудні (а на деякі спеціальності у вересні), ти вступаєш в університет, ти отримуєш зарахування, воно називається «умовне зарахування», і тебе зарахують при умові, що ти принесеш свій атестат. Діти в кінці червня отримують атестат, ми робимо апостиль, нострифікацію, і тоді ми вже направляємо в той конкретний університет документи та робимо запис на навчання.

Ну і пам’ятаємо, що в більшість університетів треба подавати сертифікат про підтвердження рівня мови. Зазвичай це рівень мови В1,В2. Ми маємо свою мовну школу чеської та словацької мови, видаємо від неї сертифікати, і більшість навчальних закладів вже приймають наші сертифікати.

І ще одне важливе питання – до батьків, особливо – до мам. Про готовність мами відпустити свою дитину. Це найважливіше, що треба зробити вчасно, особливо в контексті освіти за кордоном. А якщо мама не готова, то дитині буде складно за кордоном, вона може і не адаптуватися. Тому має бути саме мамина готовність – це треба пройти, треба прожити, налаштуватися на це. І діти часто стають відразу такі дорослі і самостійні, що навіть дивують цим своїх батьків.

Ще раз підкреслю, що для наших студентів в Європі відкриті всі можливості – просто бери й роби що хочеш: вчись, подорожуй, працюй. Наші студенти вже мають європейські знання, європейський досвід і зовсім інакше бачення, коли повертаються додому.

Так, наші діти, напевно, будуть зовсім інакшими…

Треба розуміти, що наші діти – це інше покоління, і вони дуже відрізняються від нас. В нас був, в більшості випадків, стереотипний план – закінчити школу, піти в університет, здобути вищу освіту та працювати в одній сфері 40 років до пенсії. Але треба розуміти, що світ змінився. І треба бути готовим, що наші діти, за час своєї кар’єрної діяльності, можуть змінити і 5 професій, і це є нормально. Тому треба прийняти, коли людина або дитина хоче якихось змін. Це добре. Не потрібно зациклюватись в наших дітях, що вони обирають спеціальність на все життя. Вони можуть поступити на бакалаврат на одну спеціальність, а потім на магістратуру – на іншу спеціальність. Вони можуть змінювати все. Багато є таких спеціальностей, які ще були 5 років тому, а сьогодні – вже ні. А ще через п’ять років не буде багатьох інших. Але прийдуть якісь нові спеціальності, про які ми зараз і не здогадуємось. Тут нам, батькам, треба бути гнучкими.

Маєте вже випускників?

Так, маємо тих, хто навчається на магістратурі. Бакалаврат за кордоном, до речі, 3 роки, а не 4 як в нас.

Спілкуючись із нашими студентами, я розумію, навчатися за кордоном дійсно цікаво. Ось, наприклад, один з наших студентів розповідає, як до них на лекції спокійно приходять міністри, прем’єр-міністр, президент. Всі доволі прості, без охорони, і студенти з ними нормально спілкуються. Взагалі, студенти постійно спілкуються з представниками бізнесу, які дуже часто відвідують університети. Виходить навчання не по книжці, а на власному досвіді від успішних людей.

Європейська освіта є більш практична, більш прикладна.

Ваші плани на майбутнє?

Моя візія як засновниці компанії – дати можливість нашим дітям навчатися в будь-якій країні світу. Над цим ми і працюємо. Ми дивимось в Європу і далі, Канада та Америка входить в наші майбутні плани теж.

Будьте першим, поділіться враженням про публікацію.

Залишити відгук

Вашу email адресу не буде опубліковано.


*