«У нас щелепа інша»: мовне гетто в центрі закарпатського туризму — що відбувається в Солотвині?

Солотвино, селище, знане своїми соляними озерами та лікувальним мікрокліматом, сьогодні стає символом іншого — мовної байдужості, яка межує з відвертим знехтуванням українського закону. У самому серці Закарпаття, у зоні активного внутрішнього туризму, українська мова — гість, якого тут майже не кличуть.

Такі висновки зробила журналістка OBOZ Ірена Ремик Калдаш, яка вирушила до популярного курортного селища у пошуках відпочинку — а натомість натрапила на явище, що нагадує «мовне гетто». За її словами, більшість обслуговуючого персоналу готелів, магазинів та закладів харчування спілкуються виключно російською мовою.

Я уважніше прислухалася до мовного середовища — і зрозуміла, що українська звучить тут так рідко, ніби вона взагалі не державна, — зазначає журналістка.

Пляжі з російською естрадою і «уважаємими гостями»

Особливо вражає контраст між очікуваним і реальністю: туристичний центр України, який активно приймає відвідувачів з усієї країни, пропонує їм обслуговування мовою держави-агресора. Російські пісні звучать із динаміків на пляжі, оголошення написані в «совковому» стилі — з «уважаємими» формулюваннями, а українська — відсутня навіть у базових формах комунікації.

Однак справжній шок спричинила не сама ситуація, а пояснення, яке надала адміністраторка одного з готелів у відповідь на запитання про відсутність української мови.

Розумієте, ми біля румунського кордону живемо. У нас інша щелепа — нам складно вимовляти українські слова.

Таку заяву журналістка спершу сприйняла за жарт або мем, однак співрозмовниця була абсолютно серйозною. Мовляв, у Солотвині людям важко з українською через фізіологічні особливості.

Коли абсурд стає нормою

Це пояснення не просто вражає — воно демонструє рівень деформації ставлення до української мови. У селищі, де росіяни становлять лише 1,5% населення, панує саме російська — як найзручніша для міжетнічного спілкування мова. Українську ж витіснено або навіть ніколи не вводили у повсякденний обіг.

За даними останнього перепису, етнічний склад Солотвина такий:

• румуни — 57%
• угорці — 25%
• українці — 15%
• росіяни — 1,5%
• інші — 1,5%

Проте навіть за таких обставин відсутність української у публічному просторі є порушенням законодавства.

Закон є — але хто його виконує?

З 2021 року в Україні діє мовний закон, що зобов’язує усі заклади сфери обслуговування спілкуватися з клієнтами українською мовою. Перехід на іншу — лише за бажанням відвідувача. Але у Солотвині, схоже, цей закон не сприймають як обов’язковий.

У кожному другому готелі біля соляного озера — російська у персоналу, у паперах, на табличках. І це не виняток, а правило, — каже Ірена Ремик Калдаш.

Мовна ситуація у Солотвині — це дзеркало багаторічної політики «невтручання» й мовного компромісу, який нині виглядає як зневага до національної гідності.