
Три роки на передовій, десятки виконаних бойових завдань і сотні врятованих життів — це історія сержанта Нацгвардії Сергія Яцини, який сьогодні служить на Закарпатті та навчає молодих побратимів.
Його військовий шлях розпочався зі строкової служби, яка мала завершитися навесні 2022 року. Проте все змінилося з початком повномасштабного вторгнення.
Хотів стати десантником. Планував демобілізацію, але після 24 лютого всі думки були лише про одне — піти на фронт, – зізнається Сергій.
Він добровільно перевівся до бойового підрозділу Національної гвардії, пройшов додаткову підготовку з тактичної медицини та вогневої підготовки і вирушив у найгарячіші точки.
Вогонь, дрони, штурми — і Мівіна після бою
Серед найважчих моментів Сергій згадує бої в Серебрянському лісі.
Кожен рух міг видати нашу присутність. Дрони літали над головою, обстріли не припинялися. Але ми знали — від нас залежить успіх операції.
Після кількох годин під обстрілами підрозділ закріпився на позиціях і витримав масований штурм. На іншій ділянці фронту — в Торецьку — Сергій із побратимами відбив атаку ворога, незважаючи на пораненого в бою товариша.
Після цього сіли, їли мівіну з ковбасою. Простий, але один із найтепліших моментів, — згадує боєць з усмішкою.
Зі зброєю — і з відповідальністю
Саме під час бойових дій Сергій показав себе як лідер. Завдяки рішучості, знанням і практиці став сержантом, а згодом — наставником для молодших військових.
Сержант — це не просто звання. Це той, хто підтримує, навчає, допомагає, — каже він.
Він організовує тренування, ділиться досвідом і вчить гвардійців не лише стріляти чи копати окопи, а й думати, діяти рішуче, берегти життя побратимів.
Тепер — на Закарпатті
Сьогодні Сергій Яцина служить на Закарпатті — і передає бойовий досвід тим, хто ще готується до першого виїзду на фронт.
Мій досвід — це не лише про війну. Це про виживання, ефективність, взаємовиручку. І я хочу, щоб кожен наш боєць був готовим до всього.











Залишити відгук