Закарпатський гвардієць розповів про власну мотивацію до боротьби

Він народився і виріс у Мукачеві, пройшов шлях від солдата-строковика до бойового командира. Сьогодні його знають за позивним Партизан.

Він – офіцер Національної гвардії України, який воює на Покровському напрямку. Його історія – це шлях чоловіка, який веде за собою і власним прикладом показує, що таке честь та мужність.

Я прийшов служити солдатом. Потім були курси, отримав перше звання, служив командиром відділення, головним сержантом взводу. За час служби здобув вищу освіту, після чого став офіцером. Ми займалися сумлінно готувались – тактика, стрільби, польові виходи. Хотіли, щоб усе максимально було наближене до реальності, – розповідає Партизан.

Згодом він зі своїм підрозділом вирушив на фронт. Покровський напрямок став першим серйозним випробуванням для багатьох його бійців.

Більшість хлопців тоді вперше виходили на бойове завдання. Вони ще не знали, що таке справжні бої, коли прилітає по сусідніх будинках, коли по тобі працюють великі калібри та дрони ворога. Спершу було дуже важко, але з кожним днем ми ставали сильнішими, – розповідає офіцер.

Щоб вижити, гвардійці облаштовували позиції під будинками та навіть рили підземні ходи. У перших боях підрозділ не тільки втримав позиції, але й вибив окупантів із частини села та взяв полонених.

Зривали підлогу, копали під землею, будинок з’єднували з будинком траншеями. Це все, щоб мати нормальні вогневі точки і не дати ворогу підкрастися. Ми знали, що ворог поруч, і не могли відступити. За короткий час половину села ми зачистили, кількох їхніх забрали живими. Був і штурм наших позицій. Його ми відбили завдяки підготовці та роботі БПЛА, – говорить гвардієць.

Бої на Покровському напрямку жорстокі. Одного разу підрозділ Партизана помітив трьох окупантів, влучною кулеметною чергою закарпатці знешкодили їх всіх. Але вночі росіяни влаштували гвардійцям справжнє пекло – обстрілювали їхні позиції з усього, що було. Але оборонці вистояли.

У нас різні хлопці – від 20 до 60 років. Кожен знаходить своє місце. Хтось у піхоті, хтось за кермом, хтось працює з дронами чи на кухні. Головне, щоб кожен відчував, що він важливий і потрібний, – ділиться Партизан.

Сьогодні його підрозділ продовжує битися на сході. Особисту мотивацію Партизан формулює просто. Каже, що захищати Батьківщину – це робота для справжніх чесних і сміливих чоловіків.

Я роблю це заради своєї родини. І хлопці поруч зі мною – теж. І я відповідаю не лише за себе, а й за своїх побратимів. Якщо ми не будемо тримати оборону тут, ворог прийде до нас додому – до наших жінок, мам і дітей. Цього ми не допустимо! Ми разом тримаємося і разом переможемо, – впевнено говорить молодий командир.