Знакові місця Ужгорода: прогулянка містом із Тетяною Літераті

1 травня в Ужгороді відбулась презентація книги «Втрачений Ужгород. Знакові місця» авторства відомої ужгородської журналістки та краєзнавиці Тетяни Літераті.

Подія відбулась на території комплексу «Совине гніздо», історія якого ввійшла до тридцяти знакових місць, описаних в книзі. А вже за 10 днів авторка запросила всіх бажаючих на екскурсію тими самим знаковими місцями, про якій йдеться в книжці.

«Втрачений Ужгород. Знакові місця» – п’ята книга краєзнавчого проєкту «Втрачений Ужгород» та перша, яка побачила світ вже після початку повномасштабного вторгнення. Цього разу читачі матимуть змогу перенестися в часі на більш ніж сотню років назад і дізнатися більше про історію знакових місць Ужгорода – митних постів, набережних, окремих вулиць та знакових будівель.

За словами авторки, це не завжди конкретні об’єкти, адже тут зібрані історії про вулиці, площі, традицію корзування, перші дитячі садки, митні пости на в’їздах до міста та багато-багато іншого.

Під час презентації Тетяна Літераті звернула увагу на одній з історій, описаних в книзі – про пам’ятку архітектури національного значення «Совине гніздо», де, власне, і проходив захід. Руйнуючи міфи та аналізуючи факти, авторка лишає місце для роздумів кожному читачу, спонукає шукати інформацію та дізнаватися більше про місто.

До речі, така можливість була у всіх бажаючих, хто вирішив відвідати екскурсію знаковими місцями від Тетяна Литераті, яка відбулась 10 травня. Бажаючих пройтися разом із авторкою цікавими місцями міста, почути нове про підзабуте старе та побачити знайомі будови з іншого ракурсу, незважаючи на дощову погоду, було чимало. Іноді, зупиняючись біля тієї чи іншої будівлі, група екскурсантів майже повністю перекривала вулицю, чемно лишаючи акуратні проходи для перехожих.

Екскурсія розпочалась зі скверу на площі Шандора Петефі, а саме з історії про митні пости на в’їздах до міста, курйозні історії, економічну роль та сприйняття місцевими мешканцями та заїзжими до міста торговцями так званих «митних будиночків».

Після митних постів про що ж ще могла йти мова, як не про заїзжий двір поблизу в’їзду до центральної частини міста, який знаходився саме на місці нинішньої площі Петефі. «Чорний орел» – саме таку назву носив двір, на території якого знаходилась корчма, готель, двір із навісом для екіпажів та возів, вулична вбиральня та стайня. Звідси й стара назва площі – Орлина. Шандор Петефі свого часу зупинявся в «Чорному орлі», охарактеризувавши Ужгород, за словами Літераті, як «п’яницю, який впав у калюжу, але встав та пішов собі далі». Тетяна Літераті настільки художньо описує події тих часів, що, мов чорно-білі фото з книги, пролітають кадри будівель та людей, переносячи слухачів в минулі часи.

Історія будівлі нинішнього 9-го ліцею теж має економічну складову та особливості добудови. Чому бажано не стрибати на останніх поверхах будівлі та де знаходився ліфт – цю інформацію читачі можуть дізнатися з книги.

А розповідь про життя та подальшу долю членів родини Арміна Штернбергера схожа на сценарій серіалу: в ній є і гарний палац, що мав цікаві архітектурні рішення, і родинні трагедії, і таємничу відсутність інформації про подальшу долю сім’ї.

Перша громадська вбиральня займає своє почесне місце в книзі «Втрачений Ужгород. Знакові місця», адже скандали навколо цього місця точаться й до сих пір. І дивного в цьому нічого немає, адже громадська вбиральня, за словами Тетяни Літераті, служила ужгородцям і гостям міста вірою і правдою майже 97 років.

Великий міст, історія його побудови, сприйняття ужгородцями та особливості користування – всі ці факти, ілюстровані фотографіями, містяться в 10 розділі книги. До речі, щодо нюансів сприйняття ужгородцями будь-яких новинок, реконструкцій та зведення новобудов в місті – Тетяна не раз розповідала про реакцію саме містян, які підтримували дискусії на сторінках газет того часу. І це сприйняття далеко не завжди було схвальним. А ось яким саме – можна дізнатись дочитавши книгу авторки.

Історія дитячого театру, закладання набережної та липової алеї – подивитись по-новому на ці місця змогли учасники екскурсії від Тетяни Літераті. Чого лише вартує обговорення традиції корзування, яка прийшла до нас з Італії і міцно прижилась на роки.

В підсумку – книга Тетяни Літераті «Втрачений Ужгород. Знакові місця» змушує читача подивитись на знайомі місця з іншого боку, а екскурсія цими знаковими місцями – підняти голову та озирнутися навколо, звертаючи увагу на деталі, які формують зовсім нове бачення.

Як під час презентації, так і під час екскурсії, всі охочі могли придбати книгу та отримати автограф Тетяни Літераті.

Тираж книги “Втрачений Ужгород. Знакові місця” — 1000 примірників. Охочі можуть придбати книжку в книгарнях міста. 

А Тетяна Літераті розповіла, що має ідей ще на декілька книг, тому продовження проєкту обов’язково буде.

За матерілами редакції Ужгород24.
Фото Ужгород24.