Незалежність, яку Україна виборює щодня: 24 серпня

Сьогодні, 24 серпня, Україна відзначає День Незалежності. Цьогоріч минає 35 років від дня, коли Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України.

Але незалежність України не почалася одного серпневого дня 1991 року. За цією датою — століття боротьби, спроб відновити власну державність, збереження мови та культури й покоління людей, які не погоджувалися з тим, що Україна не має права сама визначати своє майбутнє.

День, коли Україна сказала «так» собі

24 серпня 1991 року відбулося позачергове засідання Верховної Ради УРСР. Після провалу спроби державного перевороту в Москві питання незалежності України стало центральним.

Парламент ухвалив Акт проголошення незалежності України. За постанову про проголошення незалежності проголосував 321 депутат, а сам Акт підтримали 346 народних депутатів.

Цікаво, що історичний документ того дня ухвалювали не в тиші. Засідання транслювалося по радіо, а біля парламенту зібралися люди. До сесійної зали внесли синьо-жовтий прапор — символ, який для багатьох українців уже тоді означав свободу та спротив радянській системі.

Однак остаточне слово сказав не парламент.

1 грудня українці підтвердили свій вибір

Через кілька місяців, 1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум.

Питання було простим: чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?

У голосуванні взяли участь понад 31,8 мільйона людей. Понад 28,8 мільйона — 90,32% тих, хто взяв участь у референдумі, — відповіли «Так». Незалежність підтримали виборці в усіх регіонах України.

Тобто незалежність стала не лише рішенням парламенту. Її підтвердив український народ.

Незалежність не виникла з нуля

24 серпня 1991 року часто називають днем народження сучасної України. Та історично точніше говорити про відновлення української незалежності.

Ще 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. А в січні 1918 року IV Універсал Української Центральної Ради проголосив незалежність Української Народної Республіки. Українська державність має значно глибше коріння — від Русі та Галицько-Волинського князівства до козацької держави й державотворчих процесів ХХ століття.

Саме тому 24 серпня — це не просто спогад про подію 1991 року. Це продовження довгого історичного шляху.

Сьогодні слово «незалежність» звучить інакше

За 35 років українці не раз по-новому усвідомлювали ціну власної держави.

На Майданах люди виходили захищати право самостійно визначати майбутнє країни. Волонтери допомагали армії та цивільним. Мільйони українців залишали домівки через війну, але продовжували підтримувати свою країну. А військові щодня захищають територію України та право її громадян жити у власній державі.

Сьогодні незалежність — це вже не абстрактне слово з підручника історії.

Це можливість говорити українською мовою, виховувати дітей у своїй культурі, обирати владу, відкривати власну справу, будувати міста, створювати музику, мистецтво й технології.

І водночас — це відповідальність.

Бо держава існує не лише завдяки кордонам, законам чи державним установам. Вона живе доти, доки люди готові її захищати, розвивати та передавати наступним поколінням.

У День Незалежності варто пам’ятати головне

Україна не отримала незалежність як подарунок.

Її виборювали ті, хто піднімав синьо-жовтий прапор тоді, коли за нього могли переслідувати. Ті, хто зберігав українське слово. Ті, хто виходив на площі за свободу. Ті, хто будував державу після 1991 року. І ті, хто сьогодні тримає оборону.

Тому 24 серпня — це не лише день святкування.

Це день пам’яті про ціну свободи. День вдячності тим, хто її захищає. І день нагадування кожному з нас: незалежність — це не те, що одного разу здобули й назавжди залишили в минулому.

Незалежність — це вибір, який Україна робить щодня.

З Днем Незалежності, Україно.

Нехай синьо-жовтий прапор майорить над вільною, сильною та мирною Україною.