Гіперактивні діти – складнощі у комунікації та взаємодії

Гіперактивні діти або діти, які рухаються в більш швидкісному режимі, аніж оточуючі, часто стикаються із проблемами сприйняття, відношення в суспільстві. І дорослі, і діти, не маючи навичок взаємодії з «гіперактивчиками», перетворюють комунікацію в захисну реакцію, а іноді й зовсім виключають «незручних» гіперактивних дітей із взаємодії.

В попередніх матеріалах ми вже розглянули типові помилки у взаємодії батьків та дорослих з гіперактивними дітьми та правила поведінки для дорослих. Життя ж самих гіперактивних дітей наповнене щоденними складними викликами, емоційними «гойдалками» та постійною боротьбою.

Спробуємо розглянути основні проблеми, з якими стикаються гіперактивні діти в суспільстві:

Фото: Pexels

1. Нерозуміння чи несприйняття з боку дорослих. Так, вчителі часто сприймають гіперактивних діток як «неслухів», а батьки інших дітей обмежують спілкування, вважаючи, що така «неслухняність» вплине на поведінку власних дітей. В результаті – таке відторгнення з боку суспільства формує ще більшу образу та агресію, виникає ризик емоційної ізоляції.
2. Проблеми у навчанні, а точніше – в процесі сприйняття інформації. Для гіперактивних дітей зосередитись тривалий час на чомусь одному – це справжні тортури. Так само складно довести завдання до кінця або дотримуватись інструкцій та правил.
3. Труднощі у спілкуванні з однолітками. Надмірна активність та імпульсивність таких дітей часто може провокувати конфлікти, в яких гіперактивні діти часто поводяться агресивно. Крім того, таких дітей часто «забагато» у взаємодії, що створює враження надокучливості, а звідти й відторгнення.
4. Зниження самооцінки. Постійні зауваження формують асоціацію «я – поганий», відчуття невпевненості в собі, тривожність та агресію – в майбутньому.
5. Невідповідність прийнятим соціальним правилам. Гіперактивним дітям необхідно набагато більше часу для того, щоб адаптуватися до тих же шкільних вимог, вони можуть порушувати правила поведінки навіть не усвідомлюючи цього. Крім того, «гіперактивчики» не можуть спокійно всидіти там, де цього вимагає ситуація. Особливо тривалий час.

Фото: Pexels

На жаль, в нашій системі освіти не часто трапляються вчителі, тренери та наставники, які сприймають гіперактивність не як «неслухняність», а як особливість такої дитини. Невід’ємну рису, яку важко «виховати», але потрібно прийняти та випрацювати систему дій, орієнтованих саме на такі своєрідності в поведінці та сприйнятті, комунікації та взаємодії.

Ми вже описували правила поведінки для батьків та дорослих у процесі взаємодії з гіперактивними дітьми. Але окремо хочеться зупинитись на рекомендаціях до тих дорослих, які вимагають особливої уваги та концентрації в процесі взаємодії з такими дітьми.

Фото: Pexels

Ключові поради для вчителів, тренерів та наставників будуть виглядати наступним чином:

1. Озвучуйте правила і режим наперед, будьте готові до постійного нагадування, і ніколи не змінюйте правила спонтанно або з очевидним причин, зрозумілих вам.
2. В процесі взаємодії та навчання використовуйте візуальні підказки: таблички, символи, смайли тощо.
3. Поетапні чіткі інструкції про те, що потрібно зробити. Іноді етапи мають бути дуже короткими, але послідовними та зрозумілими. Деталізація відіграє велике значення в комунікації з гіперактивними дітками.
4. Фізична активність у процесі навчання. Для таких дітей необхідно давати трохи більше рухливих вправ, ніж іншим учням. Адже «гіперактивчики» все одно будуть рухатись, але мають це робити за правилами.
5. Право вибору – важлива опція для гіперактивних дітей. Можем робити так, а можеш іншим чином: створення можливості вибору з обмеженою кількістю альтернативних варіантів набагато краще працює на гіперактивних діток.
6. Більше позитиву та зворотного зв’язку. Хваліть навіть за дрібні досягнення – «гіперактивчиків» це мотивує рухатись вперед, хоча й невеличкими кроками. І головне, не критикуйте привселюдно.
7. Приймайте особливості і не робіть проблему. Гіперактивність – не лінощі і не невихованість, а нейробіологічна особливість. І ставлення до таких дітей має бути відповідним.
8. Розвивайте самоконтроль. Вчіть поступово слухати, чекати, додайте техніки заспокоєння.
9. Співпрацюйте з батьками та колегами. Постійний обмін інформацією дає можливість знайти найкращі шляхи та підходи до кожної дитини, адже гіперактивність має безліч особливостей, і для кожної іншої дитини може працювати зовсім інший підхід.

В наступних матеріалах ми спробуємо більш детально розглянути ігри на розвиток концентрації, техніки для заспокоєння та інші інструменти, які знадобляться дорослим в процесі взаємодії з гіперактивними дітьми.