Поза «Оскаром», але не поза увагою: фільми, які варто побачити після 98-ї церемонії

У ніч на 16 березня у Лос-Анджелесі відбулася 98-ма церемонія вручення премії Academy Awards — найпрестижнішої нагороди світової кіноіндустрії. Цьогорічна подія традиційно зібрала найгучніші імена, великі студії та фільми, що вже встигли стати фаворитами кінокритиків.

Та, як і щороку, поряд із переможцями залишилися фільми, які не отримали омріяну золоту статуетку, але водночас заслуговують не меншої уваги глядачів. Серед них — і кілька українських робіт, а також фестивальна стрічка Потяг у сні, що привернула увагу кінокритиків, однак залишилася поза нагородами.

Українське кіно: важливі історії без номінацій

Україна цьогоріч також намагалася заявити про себе на головній кінопремії світу. Національний Оскарівський комітет обрав фільм “2000 метрів до Андріївки” режисера Мстислава Чернова офіційним претендентом від України у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм».

Стрічка розповідає про бої за невелике село на Донеччині та шлях українських військових під час контрнаступу. Це не просто військова хроніка — це глибока людська історія про страх, втрати, надію та силу людей, які опинилися у самому епіцентрі війни.

Втім, до фінального списку номінантів українська робота цього року не потрапила. Так само поза оскарівськими номінаціями залишився й анімаційний короткометражний фільм “Я померла в Ірпені” Анастасії Фалілеєвої.

Кожна з цих стрічок по-своєму розповідає про сучасну Україну — через особисті історії, документальні свідчення та художні образи війни й життя під час неї. І хоча шлях до оскарівської сцени цього року для них не склався, їхня культурна й історична цінність залишається беззаперечною.

«Потяг у сні»: кіно, яке говорить тихо

Серед стрічок, що також не отримали статуетку, — фільм “Потяг у сні”.

Це камерна та атмосферна історія, яка працює з темами пам’яті і внутрішніх переживань людини. Подібне авторське кіно рідко стає фаворитом великих голлівудських премій — воно не завжди відповідає формулі масштабних продюсерських проєктів чи гучних блокбастерів.

Проте саме такі стрічки часто знаходять свою аудиторію згодом — на фестивалях, у кіноклубах та серед глядачів, які шукають у кіно не лише видовища, а й глибину.

Оскар — не єдина міра успіху

Історія Academy Awards не раз доводила: відсутність нагороди не означає, що фільм не стане важливим для культури чи глядачів. Багато картин, які сьогодні вважаються класикою світового кіно, свого часу залишалися без статуеток.

Для українського кінематографа сьогодні важливо інше — присутність на світовій кіномапі та можливість розповідати власні історії міжнародній аудиторії. Фільми про війну, пам’ять, втрати і людську стійкість формують нову хвилю українського кіно — чесну, болісну, але дуже потрібну.

Тож після чергової церемонії «Оскара» варто згадати не лише переможців. Адже справжнє життя фільму починається не на сцені театру Dolby у Лос-Анджелесі, а тоді, коли глядач знаходить його для себе — навіть якщо ця історія так і залишилася без золотої статуетки.

Раніше Ужгород 24 повідомляв, що У Берегові до Великодня відкриють сучасний кінотеатр нового формату.