«Я дала собі присягу відновлювати людей»: Марія Афіян про складні часи та віру

Психологиня, спеціаліст у сфері соціального захисту Оноківської територіальної громади Марія Афіян розповіла про етику та культуру співчуття, жіноче вигорання та силу миру. Її поради – актуальні наразі для кожного, а сила спокою тендітної жінки наповнює енергією людей навколо.

Українські жінки в сучасних умовах стикаються із безліччю ситуацій, в яких тримати баланс між необхідністю щось робити та власним станом, фізичним та ментальним здоров’ям, стає вкрай важко. І в цьому випадку базові поради психолога, створення своєрідного кола підтримки для тих, хто втратив сенс та сили, є дієвими та необхідними інструментами. З інструментами самодіагностики та самодопомоги, вигоранням та етикою спілкування постійно працює психологиня Марія Афіян, яка поділилася з редакцією Ужгород24 своїми секретами та дала поради для жінок.

Психолог, який лікує своєю присутністю поруч. Як Ви прийшли до цього?

Я думаю, що життя набуло іншого сенсу після того, як у нашій країні почалася війна. В моєму житті це друга війна, сама я з родини військових. І тому після 24 лютого 2022 року вирішила, що піду в сферу, яка найбільше болить і потрібна нашій країні. Я вибрала для себе цей шлях, як військовий, коли дає присягу служити народові, так само і я – дала для себе присягу відновлювати людей.

Я працюю з непростими категоріями та відчуттями людей. Я саме перебувала в Чехії із старшою донькою, коли почались перші дзвінки, коли мені телефонували люди стосовно своїх втрат. Тоді я зрозуміла для себе, що у нашій країні дуже багато болю, сліз і без метального та духовного захисту ми можемо просто «посипатися». Тоді я зрозуміла, що нема нічого кращого і значимого, коли людина може просто прийти і бути поруч з тобою і нічого не вимагати взамін.

З початком повномасштабної війни багато українців зіткнулися з панічними атаками і не можуть самостійно з цим впоратися. Що потрібно їм робити для того, щоб вийти з цього стану?

Так, ці стани, на жаль, стають все частішими. До мене телефонували навіть посеред ночі, щоб сказати: «Я задихаюсь, що робити?». Я практикувала людям, як треба скласти долоні, як треба правильно дихати, видихати, як робити дихання квадратом.

Своїм клієнтам я кажу: уявіть, що ви сіли на лавицю, зробіть вдих-видих, поверніться і прочитайте фразу: Так буде не завжди!

Вже два роки триває війна, за цей час з якими питаннями до вас найчастіше зверталися пацієнти?

Зараз дуже багато страху, невизначеності, тривожності. Ми маємо розуміти, що всі в Україні зараз перебувають у стресі: у когось – втрачене житло, у когось – розвалюється кар’єра, дехто переживає розлуку з сім’єю. Всі обставини настільки різні, що не можна назвати одне визначення. На сьогоднішній день важливо занурюватися в кожну ситуацію і допомогти людині дійти до певного виходу, який буде для неї кращим. Все дуже індивідуально.

Як зрозуміти, що настав час відвідати психолога для вирішення своїх проблем?

Багато людей бояться йти до спеціаліста, але я завжди кажу: якщо у вас є коло підтримки і ви бачите, що можете це здолати, то це дуже круто. Також рекомендую піти на служіння в церкву, послухати орган, класичну музику, бо це також свого роду терапія. Але, якщо людина вже не може собі допомогти, то не треба боятися звернутися до спеціаліста за допомогою, оскільки найбільший страх – це втратити якість свого життя.

Як правильно говорити з дітьми про війну, щоб не травмувати їх?

Я, наприклад, зі своїми стараюся взагалі про неї не говорити. У мене є такий принцип, який я визначила вже 15 років тому – негативну інформацію не обов’язково читати, занурюватися в неї, оскільки вона і так до вас дійде. Все тому, що негатив доходить на 97% швидше, ніж позитив. Про війну зі своїми дітьми я не говорю, не рекомендую людям з тривожністю за 2-3 години до сну читати негативні новини. Я фокусую людей на те, щоб вони подумали про щось хороше, побули з родиною, подякували один одному, згадали щось приємне і таким чином мінімізували негативну інформацію, бо її і так дуже багато. Тому, щоб допомогти собі особисто, важливо годувати себе позитивом. Насправді, дует спокою та миру творить чудеса.

Що таке терапія горювання і відколи Ви почали практикувати її?

Я почала практикувати її з березня 2023 року, пройшовши курс по ППД, оскільки та психологія, що ми вчили раніше і та, яка потрібна нам на війні – це взагалі різні речі. Я проходила навчання в дуже класних вчителів, які живуть в Дніпрі, зокрема, у Вікторії Ульянової, яка організовувала першу психологічну допомогу тоді, коли ракета потрапила у житловий будинок.

Я дуже багато вчилася у Вікторії і саме головне, що я підкреслила для себе – це прийти на допомогу і нічого від цього не хотіти, окрім того, щоб людина змогла хоча б спокійно дихати. На жаль, у нашій країні не знають про процес горювання. Багато хто навіть не знає, які слова можна говорити тим, хто втратив, як підтримати. Інколи я кажу людям, щоб просто приготували їжу, без слів, бо це, в першу чергу, і є турбота. Людина не хоче, наприклад, про це говорити, вона може плакати, казати, що ненавидить, може казати фрази, які кидають в ступор. У такі моменти головне – не засуджувати і нічого не заперечувати, адже ці обставини її душать.

Що б ви розуміли, мама, яка втратила дитину переживає таку біль, як людина, яка отримала 70% опіків тіла. Розмовляючи з такою людиною, її треба дуже берегти. Інколи я просто знаходжусь біля людини та імітую дихання, щоб вона підхоплювала і заспокоювалася. Також можу сказати, що вона може зателефонувати мені в будь-який час. Таким чином я надаю значення цій людині, щоб вона розуміла, що я поряд та готова допомогти.

У кожного терапія горювання проходить по-різному – хтось може плакати, кричати,видавати страшні звуки. Моя мова до таких людей, особливо до дітей, яких я питаю на початку зустрічі чи вони не голодні – це якісь заходи, їжа, які допомагають розкритися їм у розмові.

До речі, деякі діти іноді називають мене своєю тіткою (сміється). У Оноківській громаді ми часто проводимо з дітками різні заходи, їздимо в інші країни, граємо у боулінг. Я не хочу випадати з їхнього життя, тому прошу в Бога мудрості та підтримую ці стосунки.

Слухаючи та переживаючи різні історії людей, як почуваєтеся Ви? Адже, не даремно кажуть, що кожному психологу потрібен свій психолог.

Ти ніколи не можеш допомогти людині, якщо не будеш в ресурсі.  Були такі важкі моменти, через які я сама проходила. Наприклад, ховали Героя, якого я добре знала, бо ця дитина росла з моєю дитиною. У той момент я проплакала вдома три години і до сьогоднішнього дня я кожні два тижні ходжу на кладовище нього.

Для мене важливим ресурсом відновлення є церква, і служіння я можу пропустити тільки, якщо у мене захворіла дитина або мені треба бути поруч з людиною, яка страждає. Комунікація психологічної допомоги горювання повністю основується на Біблії – сьогодні ми відчуваємо біль, але завтра буде радість. І там є дуже тонка грань, по якій неможливо йти, спираючись лиш на знання –  інколи це просто сприйняття людини такою, якою вона є. «Я приходжу туди як недосконала людина до недосконалої людини, але я знаю, що є досконалий Бог, досконала любов, яка може змінити ці обставини».

Це важко, коли люди кажуть, що час лікує. Так, він грає свою роль, і у горюванні є термін – 24 місяці. Стільки необхідно, щоб минув сильний біль. Але людина просто звикає до цього. У мене був досвід, коли ми їздили з мамами нашої громади у Синевір на терапію, то люди говорили, що Герої не вмирають, а там сидить мама і каже: «Вмирають, бо я його поховала». І в Біблії написано, що нема більшої любові, хто дасть життя своє за інших. Вони вже із життя фізичного переходять у життя вічне. Це є дійсно героїчний вчинок, де людина віддає своє життя, захищаючи нас. Я  дуже мрію, щоб такого не було, щоб ніхто не віддавав своє життя за нас. На жаль, ми не можемо змінити обставини, поки хлопці і дівчата захищають нас там, ми маємо захистити тих, у кого забрали найдорожчих.

Тема вигорання на сьогоднішній день є дуже актуальною. Від чого, на Вашу думку, зараз вигорає жінка?

Вигорати можна від всього – від роботи, дітей, обставин, новин тощо. Тут дуже важливо спланувати своє життя і зрозуміти, що потрібен час для відновлення. Це може бути прогулянка, SPA, читання книги. Тобто ми маємо задовольняти ті психологічні проблеми, які у нас виникли. Зачасту жінка вигорає, бо приділяє багато часу роботі чи дітям і просто не має часу для себе. Тому дуже важливо відновлювати себе.

Я, наприклад, дуже люблю слухати класику після важкого дня і можу навіть заснути під неї, інколи навіть бачу, як люди танцюють під цю музику. Також можу відкрити галерею і подивитися на якісь картини, або ж прочитати інформацію про художника. Тобто, інтелектуальний та духовний розвиток дуже важливі, щоб не вигорати. Бо людина, у якої вигорання, вже не може допомагати іншим. Тому місце відновлення має велике значення. Я однозначно один раз в тиждень ходжу на служіння і проводжу відновлення два рази, це такий мій трикутник.

Що б Ви сказали жінкам, чоловіки яких зараз на війні, а вони тут, з дітьми та буденністю, яка стала тягарем?

Я пам’ятаю, що робила моя мама, коли ми жили у Вірменії і я ще була маленька. Був такий час, що ми три місяці не знали, де знаходиться мій тато. Я дуже дякую моїй мамі, що вона ніколи не підіймала вдома тривожний стан і завжди казала нам, що наші двері відкриє тато. В той момент я не відчувала, що може бути якась втрата чи погані новини – вона, як мудра жінка, підтримувала, піклувалася про нас, годувала, робила з нами уроки. І я думаю, що кожен чоловік, що зараз на передовій в першу чергу думає про те, щоб його жінка віддавала максимум для себе і для їхніх дітей. Вони цього хочуть. Вважаю, що це дійсно позитивне відношення до всього – завжди чекати чогось хорошого, бо поганого і так дуже багато, а себе треба налаштовувати на очікування хорошого. Я б порадила таким жінкам сказати своїм дітям: «Що б ми робили зараз, якби тато зайшов додому, яким був би наш вихідний?». Може це буде важко для жінок, я розумію, але дуже важливо підживлювати себе позитивом. Я схиляюся перед цими жінками і завжди кажу їм, що можуть телефонувати мені в будь-який час, щоб зустрітися, попити каву і обійнятися.

Марія Афіян 7 березня виступить спікером на благодійному вечорі для жінок «ПАНІ», де розповість та покаже, як підтримувати одна одну та бути поруч в часи, коли найбільше хочеться миру та спокою.