На 74-му році життя помер Степан Селменський — відомий закарпатський футболіст, один із перших в Україні футбольних лайнсменів ФІФА, спортивний журналіст та організатор змагань. Майже 40 років він присвятив розвитку крайового спорту, поєднуючи роботу у футболі, журналістиці та олімпійському русі.
Степан Селменський жив із 22 жовтня 1952 року до 18 жовтня 2026-го. Про його життєвий шлях і внесок у спортивну історію Закарпаття розповів голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України Василь Гаджега, який готував книгу про свого колегу.
Від футболіста до арбітра міжнародного рівня
Свій професійний шлях у футболі Степан Селменський пов’язав, зокрема, з ужгородською «Говерлою» та рівненським «Авангардом». Згодом працював адміністратором і начальником ужгородського футбольного клубу, а також став одним із перших в Україні лайнсменів ФІФА.
Важливою сторінкою його діяльності стала співпраця з колегами у спортивній журналістиці. У 1984 році він разом із Василем Гаджегою та іншими представниками медіа почав виступати за футбольну команду «Журналіст» з Ужгорода, створену з працівників засобів масової інформації.
Згодом Селменський долучився до організації численних змагань із футболу, гандболу та волейболу, а також галузевих спартакіад. Їхньою метою було популяризувати здоровий спосіб життя, фізкультурний та олімпійський рухи й ушановувати видатних спортсменів Закарпаття.
Він також був членом виконкому обласного відділення Національного олімпійського комітету України та Закарпатської асоціації футболу, заступником голови крайового осередку Асоціації спортивних журналістів України, проректором Ужгородського Східно-європейського слов’янського університету та почесним професором.
Причетний до історичного матчу збірної України в Ужгороді
Однією з пам’ятних сторінок спортивної історії краю став перший матч національної збірної України з футболу проти збірної Угорщини. Зустріч відбулася 29 квітня 1992 року на ужгородському стадіоні «Авангард» і завершилася з рахунком 1:3.
Степан Селменський був серед арбітрів цього матчу. До його організації долучилися представники футбольної спільноти Закарпаття, зокрема Юрій Гецко, Йожеф Сабо, Андрій Гаваші та інші діячі спорту.
Спорт був важливою частиною життя, але найбільше цінував родину
Попри насичену професійну діяльність, Степан Селменський особливе місце у своєму житті відводив сім’ї. Він любив проводити час із дружиною Наталією, дітьми та онуками, цінував домашній затишок і звичайні родинні традиції.
«Сім’я — це найдорожче, що у мене є в цьому житті. Це навіть набагато більше, ніж захопливий футбол чи улюблена робота», — говорив Степан Селменський.
За спогадами Василя Гаджеги, його колега вмів поєднувати численні професійні обов’язки з повсякденними домашніми справами. Він організовував спортивні турніри, працював над випуском газети «Спорт тайм», вів телепрограму «Час футболу», але водночас знаходив час для родини, саду та спільних прогулянок.
Його характеризували як працьовиту, дисципліновану, чесну й справедливу людину, яка не втрачала оптимізму та намагалася доводити розпочаті справи до кінця.
Книга, яка збереже спогади про Степана Селменського
Останні місяці життя Степан Селменський часто зустрічався з Василем Гаджегою, який працював над книгою про нього разом із Михайлом Рущаком. Видання обсягом майже 400 сторінок мало назву «Головне для мене — бути завжди собою».
Після смерті свого героя автор вирішив змінити заголовок на слова самого Селменського: «Мене на плаву тримали три кити: сім’я, робота та друзі».
Книга покликана зберегти спогади про людину, яка десятиліттями працювала задля розвитку закарпатського спорту, підтримувала колег і залишила помітний слід в історії футболу та спортивної журналістики краю.
Прощання зі Степаном Степановичем заплановане на 20 жовтня о 12:30 у будинку панахид на Калварії в Ужгороді. Поховання має відбутися о 14:00 на новому цвинтарі в Оноківцях.
Світла пам’ять про Степана Селменського залишиться серед рідних, друзів, колег і всіх, хто знав його та працював із ним заради розвитку спорту на Закарпатті.













Залишити відгук