Гіперактивність у дітей: правила поведінки для дорослих

Дитяча гіперактивність – явище, яке зустрічається в сучасному суспільстві доволі часто. Діти-непосидючки, рухаючись в своєму турборежимі, створюють навколо себе справжні урагани емоцій, від яких страждають не лише самі «гіперактивчики», а й оточуюче середовище. В більшості випадків, суспільство, починаючи від близьких дорослих (батьки, вчителі, тренери) і до сторонніх людей, намагається приглушити, заспокоїти, увігнати в рамки таку гіперактивність. Але чи доречно реагувати на дитячу гіперактивність саме таким чином? І яка має бути поведінка дорослого поруч із гіперактивною дитиною?

Для початку спробуємо сформувати образ гіперактивної дитини:

Фото: Pexels

• Постійно перебуває в русі та/або робить багато зайвих рухів. Рухається навіть тоді, коли є ознаки втоми, при цьому капризує від перенавантаження.
• Не може контролювати свої постійні рухи, часто ударяється або падає, рухаючись в турборежимі.
• Поспішає, швидко говорить, не дослуховує.
• Ставить багато питань, але не має змогу дочекатись відповіді на них.
• В навчанні гіперактивні діти намагаються зробити першим (за швидкістю), але за якістю часто «пасуть задніх».
• В гіперактивних дітей часто присутній неспокійний поверхневий сон.
• «Гіперактивчики» схильні до провокування конфліктів, агресивної фізичної реакції на будь-які образи.

Із причинами виникнення гіперактивності ми будемо розбиратись в наступних матеріалах, а наразі випрацюємо 7 простих правил поведінки батьків чи дорослих, які мають поруч гіперактивних дітей:

• Головне і основне правило: не намагайтесь зробити дитину спокійною. Це неможливо. Прийміть це як вихідні умови задачки, яка стоїть перед вами.
• Друге правило – дитина не винна в тому, що вона гіперактивна. Про особливості виникнення гіперактивності – згодом. А поки – прийміть «гіперактивчика» з усіма його турборежимами.
• Третє правило, обов’язкове в спілкуванні з гіперактивною дитиною – спокій та рівновага. Ваше спілкування має бути тактовним та в нормальному темпі. Не приймайте темп підвищеної активності, м’яко та екологічно діліться своїм спокоєм.
• Четверте: режим та дисципліна. Гіперактивній дитині як повітря потрібен режим, адже зранку в неї більше ресурсу уваги, а ближче до вечора, коли втома дається взнаки, починається підвищена активність на межі із істеричністю. А дисципліна, в даному випадку, не про строгість, а про системність та послідовність. Тільки озвучуючи правила гіперактивній дитині, не говоріть довго. Максимум 10 слів – і пауза на засвоєння.
• П’яте правило – не завищуйте вимоги та стримуйте себе в очікуваннях. Гіперактивні діти – не про ідеальне навчання. І так точно вони далекі від швидкого успішного результату: вони змінюють захоплення, пріоритетну черговість в справах та побажання – по декілька разів на день, адже довго утримувати увагу на одній справі і поступово йти до успіху – не про «гіперактивчиків».
• Шосте: не занижуйте самооцінку та не допускайте приниження у комунікації. Це правило актуально для всіх батьків, не лише гіперактивних. Але в ситуації із швидкісними дітками, дорослі, в ситуації, коли очікування не виправдовуються (а це відбувається майже постійно), опускаються до рівня зневажливого тону.
• Сьоме правило: без різких заперечень, але з чіткими заборонами.  Враховуючи імпульсивність гіперактивних дітей, краще не провокувати агресивну поведінку різким «ні», але спокійно нагадувати про заборони і правила.

Фото: Pexels

Пам’ятайте, для гіперактивних дітей властива підвищена швидкість, але найкращий варіант для них – рухатись всередині захищеного, окресленого правилами, режимом та дисципліною поля.

Фото: Pexels

В наступних матеріалах  – про причини виникнення гіперактивності у дітей та інструменти «швидкої допомоги» батькам та дорослим, які знаходяться поруч.

Авторка: Анна Головицька