«Робіть свою роботу на 110%»: історія нацгвардійця з позивним «Бровка» (фото)

Він прийшов до війська добровільно, щоб не жити у страху, а сьогодні переконує кожного: відповідальність і совість – це фундамент, на якому тримається наша
боротьба.

Роман, відомий серед побратимів за позивним Бровка, – людина, чий шлях до захисту України був усвідомленим вибором. Колишній фахівець ДСНС, рятувальник за покликанням, він звик діяти на випередження. Сьогодні, розмірковуючи про пережите на фронті, він каже відверто: війна назавжди змінила його світогляд, але не змінила його внутрішніх принципів.

Шлях Романа від цивільного фахівця до військовослужбовця Національної гвардії почався з простого, але рішучого кроку. Коли в центрі підготовки Нацгвардії постало питання про доукомплектування, він не вагався.

«Потрібно було двох добровольців. Був шанс не потрапити на війну, бо не дуже хотілося. Але ховатися та жити у страху не хотілося ще більше. Тому я був одним із цих двох добровольців», – пригадує гвардієць.

Його досвід у туризмі та альпінізмі став тим фундаментом, який допомагав виживати та рятувати інших в умовах бойових дій. Як і в ДСНС, на фронті він дотримувався правила: бути на крок попереду будь-якої небезпеки.

Роман переконаний: кожен боєць має викладатися на повну, адже від кожного рішення залежить ціна людського життя.

Кожне рішення має свою вагу та ціну. Я завжди керуюся принципом: роби для людей те, що хочеш, щоб вони робили для тебе. Викладайтеся на 100% за будь-яку роботу, за яку беретеся. Якщо зараз ми не будемо працювати на совість, то ніхто нам не допоможе, – ділиться захисник.

Особливе місце в серці воїна посідає мотивація заради майбутнього. Його старший син також воює на сході, і це стало для Романа найвищим мірилом честі.

Якщо ми не зробимо це зараз, то як далі дивитися в очі своїм дітям? Якщо не зробимо ми, доведеться їм. А так – це чесно. Ми з сином воюємо за те, щоб було куди повернутися. Дім – це наша головна мотивація, – каже Бровка.

На питання про тих, хто намагається уникнути боротьби, Роман відповідає без осуду, але з чітким розумінням реальності: ті, хто зараз ховається, згодом будуть змушені вчитися жити пліч-о-пліч із тими, хто пройшов крізь пекло війни.

Сьогодні Бровка продовжує рухатися вперед, керуючись простим правилом особистості, яка знайшла своє місце в житті: «Якщо це потрібно зробити, якщо я можу це зробити, якщо я вмію рятувати – я буду рятувати. Людина, яка сформована як особистість, завжди робитиме все можливе не тільки для себе, але й для всіх оточуючих».

Війна змінила Романа, але не зламала його віру в людей та в важливість кожного зусилля. Його історія — це нагадування про те, що справжня сила криється в відповідальності, яку ми беремо на себе щодня

Національна гвардія України в Закарпатській області.