
Сьогодні ми згадуємо і вшановуємо тих, хто отримав інвалідність, захищаючи нашу країну. Тисячі Захисників і Захисниць України пройшли крізь пекло війни, втратили здоров’я, але не втратили найголовнішого — сили духу.
Вони не зламалися. Вони трансформувалися. Стають прикладом незламності, ведуть за собою інших, надихають і змінюють наше суспільство.
Наші ветерани та ветеранки:
- відкривають власні бізнеси;
- здобувають медалі на міжнародних спортивних аренах;
- розвивають громадські ініціативи;
- підтримують побратимів і посестер, які тільки починають шлях до нового життя.
Вони щодня доводять: інвалідність — не кінець, а новий початок. Це нова точка відліку. Це нове «можу».
Історії цих людей — це не просто свідчення сили. Це історії про те, як:
- біль стає досвідом;
- втрата — новою місією;
- вразливість — надлюдською силою.
Нагадаємо: ветерани з інвалідністю мають право не лише на реабілітацію. Вони мають право на гідне життя — з освітою, працевлаштуванням, розвитком і повною інтеграцією в суспільство, яке підтримує й поважає.
Сьогодні ми говоримо не лише про рівність. Ми говоримо про силу, вплив і видимість. І про нашу спільну відповідальність — забезпечити кожному й кожній шанс на нове, повноцінне життя.
Залишити відгук