Дорога, яка веде до передової: історія водія з позивним Механік

На фронті від водія часто залежить більше, ніж просто вчасна доставка вантажу. Саме він доставляє боєкомплект, провізію, особовий склад, евакуює побратимів і забезпечує безперервну роботу підрозділів навіть під загрозою ворожих ударів.

Військовослужбовець 26 Закарпатського полку Національної гвардії України з позивним Механік став до лав війська у перші місяці повномасштабного вторгнення. До війни працював за кордоном, але після початку російської агресії без вагань повернувся в Україну та добровільно звернувся до територіального центру комплектування.

Завдяки багаторічному досвіду керування різними видами транспорту його призначили водієм. Відтоді він здійснює рейси на найскладніші напрямки, переважно на сході країни, доставляючи військовим усе необхідне для виконання бойових завдань.

Першого разу їхати тяжко, страшно. Другого разу вже легше, а потім звикаєш і їдеш так, ніби в магазин, – говорить військовослужбовець.

За цими словами – десятки поїздок на передову, де кожен виїзд пов’язаний із ризиком. Під час одного із завдань група тривалий час чекала команди на висування, поки над позиціями працювали ворожі безпілотники. Лише коли загроза минула, вдалося продовжити маршрут.

Для Механіка автомобіль – це не просто транспорт. На війні його справність часто визначає, чи буде завдання виконане вчасно.

Якщо машина не готова до виїзду, хтось може не потрапити на позицію, не отримати боєкомплект чи провізію, або ж вчасно не відбутися ротація, – пояснює він.

За роки служби Механік працював із різною технікою. Каже, що сьогодні одним із найефективніших транспортних засобів на передовій є пікап. Завдяки своїй мобільності він швидко долає складне бездоріжжя та дозволяє оперативно виконувати завдання там, де важча техніка може втратити прохідність.

Попри постійну небезпеку, найбільшу мотивацію для служби «Механік» знаходить у людях, з якими виконує бойові завдання. Саме взаємна підтримка допомагає долати втому, напругу та щоденні ризики.

Добрі командири, нормальне ставлення, хороші побратими. Якщо виникають якісь питання – вони вирішуються. Це мотивує служити далі, – каже він.

Після перемоги військовослужбовець мріє повернутися до рідних, які щодня чекають його вдома. Вірить, що попереду буде непростий шлях, але впевнений – українці вже довели, що здатні вистояти та підтримувати одне одного.

Після війни буде нелегко, але Україна стане кращою. Люди стали дружнішими, бо війна навчила підтримувати одне одного. Найголовніше – повернутися додому з перемогою.

І поки цей день не настав, Механік знову сідає за кермо. Адже кожен його рейс – це ще один крок до того, щоб на передовій не зупинялося життя, а побратими вчасно отримували все необхідне.

Національна Гвардія України в Закарпатській області