Не “нічого не бачать”, а по-іншому сприймають світ

Отримавши поранення, частина Захисників і Захисниць стикаються не лише з фізичним болем і тривалим відновленням, а й із новою реальністю — порушенням зору, яке змінює саме сприйняття світу.

Матеріал підготовлено на основі «Довідника безбар’єрності» — ініціативи першої леді Олени Зеленської з посиланням на Мінветеранів.

Щоб уникнути бар’єрів у комунікації, важливо враховувати потреби незрячих людей. Кілька простих, але критично важливих порад з «Довідника безбар’єрності» — флагманського проєкту першої леді Олени Зеленської — допоможуть зробити спілкування більш людяним, чуйним і безпечним.

Комунікація та взаємодія

✔ Представляйтесь на початку зустрічі й назвіть тих, хто поруч. За потреби коротко опишіть місце, де перебуваєте.
✔ Завжди звертайтесь напряму до людини, а не до її супровідника.
✔ Читаючи текст, поясніть, що саме читаєте, і не пропускайте частини без згоди.
✔ Уточнюйте, як зручно комунікувати: телефон, голосові або текстові повідомлення.
✔ Якщо ви разом їсте, опишіть страву: що в тарілці, де вона стоїть. Не додавайте нічого без попередження.
✔ Під час запису голосового повідомлення робіть паузу на початку — програма зчитує назву відправника, тому перші слова можуть бути не почуті.

Безпека та орієнтування в просторі

✔ Запропонуйте руку, але не наполягайте — людина вирішить сама.
✔ Стежте, щоб двері, вікна, меблі були зачинені й не створювали загрози.
✔ Повідомляйте про сходинки, пороги, бордюри, зміну покриття, гілки тощо.
✔ За столом запропонуйте безпечне місце — без гарячих напоїв чи крихких речей.
✔ Не намагайтеся силоміць посадити людину — опишіть розташування стільця, дайте їй торкнутися спинки.

Порушення зору бувають різні: хтось бачить світло, тіні, хтось — лише контури чи кольори. Але всі ці люди живуть, працюють, мріють і заслуговують на гідне спілкування. Наша відповідальність — не ігнорувати їхні потреби, а враховувати їх із повагою та розумінням.