Слова, які рятують життя: що потрібно сказати диспетчеру 103 у критичній ситуації

Своєчасний виклик бригади екстреної медичної допомоги залежить не лише від швидкості набору номера 103, а й від того, наскільки чітко та правильно заявник передає інформацію диспетчеру. У службі наголошують: саме слова людини на лінії нерідко визначають, чи встигне бригада допомогти.

Диспетчер не бачить пацієнта, тому оцінює стан виключно зі слів того, хто телефонує. Одне правильно сказане речення може стати вирішальним у розподілі категорії виклику — а значить, і в тому, як швидко приїде допомога.

1. Починайте розмову з точної адреси

Це найважливіша інформація, яка має звучати першою.
Необхідно назвати:

• населений пункт;
• вулицю та номер будинку/квартири;
• код домофону;
• чіткі орієнтири у випадку, якщо точної адреси немає.

Приклад:
«Ужгород, вул. Собранецька, ХХХ, квартира ХХ, код домофону ХХ».

2. Хто постраждав і що сталося

Диспетчеру важливо швидко зрозуміти, чи є загроза життю.
Тож потрібно чітко назвати:

• вік і стать пацієнта;
• головний симптом;
• як почався стан — раптово чи поступово;
• чи продовжує погіршуватись.

Правильні приклади:

• «Чоловік, 63 роки. Раптово упав, не реагує, не дихає.»
• «Дитина, 2 роки. Судоми, температура 40, не реагує.»
• «Жінка, 60 років. Перекос обличчя, не говорить, не рухає руку. Почалося 5 хвилин тому.»

Чого не казати:
«Погано», «приїдьте подивитись», «болить горло», «високий тиск — поміряйте».

3. Використовуйте ключові фрази-маркери

Є слова, які одразу сигналізують про небезпечний стан:

• «Стан раптовий»
• «Стан погіршується»
• «Пацієнт не реагує»
• «Такого не було раніше»
• «Є загроза життю»

Ці фрази дозволяють диспетчеру невідкладно присвоїти виклику екстрену категорію.

4. Коли бригада виїде негайно

Служба 103 працює за категоріями викликів.
До критичних і екстрених станів, коли бригада вирушає одразу, належать:

🔴 Критичний стан (прибуття до 10 хвилин):

• відсутність дихання;
• втрата свідомості;
• судоми;
• масивна кровотеча;
• раптовий біль у грудях із задишкою;
• ознаки інсульту (перекос обличчя, порушення мовлення, параліч кінцівки).

🟠 Екстрений стан (прибуття до 20 хвилин):

• дуже високий тиск із симптомами (нудота, хитка хода, головний біль);
• різка слабкість, запаморочення;
• сильне серцебиття;
• біль у грудях без зупинки дихання.

5. Коли бригада може не виїхати

У таких випадках виклик не належить до екстрених, але диспетчер не залишає людину без допомоги — скерує до відповідного медичного фахівця:

• температура без судом;
• підвищений тиск без симптомів;
• хронічні болі без погіршення;
• потреба «виміряти тиск», «зробити укол», «послухати»;
• загальна слабкість без загрози життю.

У таких ситуаціях людині рекомендують звернутись до сімейного чи чергового лікаря або до пункту невідкладної допомоги.

6. Готові фрази для правильного виклику

Підозра на інфаркт

«Чоловік, 63 роки. Сильний біль за грудиною 20 хвилин. Задишка, слабкість. Стан погіршується.»

Підозра на інсульт

«Жінка, 60 років. Перекос обличчя, не говорить, не піднімає руку. Почалося кілька хвилин тому.»

Гіпертонічний криз

«Жінка, 72 роки. Тиск 220/130. Хитка хода, порушене мовлення. Стан неконтрольований.»

Набряк легень

«Чоловік, 70 років. Дуже важко дихає, кашель із піною. Лежати не може. Стан різко погіршується.»

7. Чому ваші слова — вирішальні

• диспетчер не бачить ситуації на власні очі;
• оцінка стану здійснюється лише зі слів того, хто телефонує;
• точний опис дає змогу вибрати правильну категорію виклику й відіслати найближчу бригаду;
• кожна хвилина може визначати шанс на життя.

Збережіть цю інструкцію та поділіться з близькими.
У критичний момент вона може врятувати життя.

За матеріалом 103 Закарпаття.